Мой дед квотербек (Сергей Демчук)
Мой дед квотербек (Сергей Демчук)
Фото Александры Шевченко

Мой дед квотербек (Сергей Демчук)

Артикуляция, № 13, 2020

Обречённость 

как-то ещё в школе 
мы с Бурым взяли боксёрские перчатки и лапы 
и пошли в парк Шевченко 

я с трудом уговорил его 
ведь ему не слишком хотелось напрягаться 

он держал лапы 
а я бил со всей дури 

вдруг из кустов 
словно эксгибиционист 
вышел коренастый дядя бомжеватой внешности 
и как сказал 

— когда-то я тоже был боксёром 
пока не надыбал будущую жену 
а потом родилась дочка 
короче эти бабы испортили мне всю жизнь 

прикурил приму и исчез где-то между акаций 

после его слов я почувствовал 
как каждый удар становился слабее 
неакцентированным и каким-то вялым 
как будто из чащи вышла сама безнадёга 
с токсичной аурой перегара 

и тогда я снял рукавицы 
а Бурый лапы 
и мы пошли неторопливо 

к девчонкам 

* * * 

это как-то ужасно странно 
что ты можешь читать только ограниченное время 

лет пятьдесят, семьдесят 
а может и тридцать 

например гроздья гнева 
можешь и не успеть прочитать 

почему именно гроздья гнева 
ты ж их только купил в чёрную пятницу 

почему например не дети полуночи 
они уже несколько лет ждут своей очереди 

почему например не музей невинности 
который ты так и не дочитал за два года 
ведь он такой скучный и длинный 
как турецкая песня про любовь 

сколько книг отмерено 
прокукуй недочитанный чёрный лебедь
 

Мой дед квотербек 

Посмотрел фильм «Самородок» 
и вытесал бейсбольную биту 
из ветки осины — 
и гонял ею мух. 

Потом пересмотрел «Крокодила Данди» 
и выстругал огромный нож 
из лещины — 
и рубил им чертополох. 

Потом посмотрел «Руди» 
и сделал мяч для американского футбола 
из дырявого волейбольного мяча, 
и под палящим солнцем 
швырял в копну сена… 

…пока сельские дети 
собирали жуков на грядке. 

Баба говорила, что я лентяй. 
А дед ничего не говорил. 
Ведь он в прошлой жизни был квотербеком 
и, как и Руди, играл за Университет Нотр-Дам. 
Я видел это в его глазах, 
когда он хитро щурился, 
закуривая после кружки медовухи. 

утром 30-го 

утром 30-го ноября я проснулся и сразу включил телевизор 
посмотрел как мутузят людей и поехал на Майдан 
но встретил там лишь мужчину в казацком наряде 
которого видел в ночном сюжете 
он хромал и плакал после избиения 
и мне захотелось что-нибудь ему подарить 
но у меня ничего не было 
кроме книжки стихов Анны Малигон «Покинутым кораблям» 
недочитанной 
я отдал её мужчине и он пошёл куда-то прихрамывая 
и ветер трепал на нём оборванные клочья свитки 
как ветрила 
покинутого 
ко 
ра 
бля 


любовь не прививалась 

ты будешь учиться на автослесаря 
сказала мать 
и принесла несколько автомобильных 
глянцевых журналов 
чтобы привить любовь к машинам 
но любовь всё не прививалась 
и тогда мать договорилась с какими-то мужиками 
чтобы я приходил к ним в гараж 
и смотрел как они ремонтируют свою развалюху 
и я даже один раз пошёл и посмотрел 
минут пятнадцать 
на большее меня не хватило 
потому что любовь всё не прививалась 
и тогда я сказал матери 
мам сердцу не прикажешь 
силою не будешь милою 
нельзя нелюбимую любить 
стреноженным конём не поедешь 
силой колодец копать воды не пить 
не помогут и чары если кто-то не пара 
мы не созданы друг для друга мам 
я и машины 
машины и я 
и тогда мать ответила 
хорошо 
будешь мастером производственного обучения 
а что 
подумал я 
звучит неплохо 
тем более что я и так почти мастер 
первый разряд по боксу и коричневый пояс по карате 
но как же любовь? 

а любовь всё не прививалась 
лучше б купила мне playboy 


кожанка 

— ну что чувак допизделся? 
говорит старшеклассник 
— там Лось хочет с тобой выйти 
за гаражи 

гоняли мы в футбол на стадионе 
и вдруг сцепились 
пока вмешались его дружбаны 
я успел «подкрасить» ему правый глаз 
а потом они втроём меня избили 

но это не помешало мне красочно 
расписать 
что случилось с его лосиной мордой 
как я в прыжке с разворота… 
как Брюс Ли в фильме «Остров дракона» 
как Жан-Клод в фильме «Уличный боец» 
как Тайсон в бою против Холифилда 
— это когда он ухо откусил? 
— за минуту до этого 

до Лося рассказы дошли очень быстро 
как мой кулак до его циферблата 

после обеда 
на большой перемене 
захожу за гаражи — 
а там народу уже 
как в Madison Square Garden 
кричат и улюлюкают 
как обезьяны 

всё началось без церемоний и объявлений 
никаких тебе ladies and gentlemen 
Let’s get ready to rumble 
я даже не успел сбросить отцовскую кожанку — 
она как раз стала мне в пору 
и я её впервые втихаря надел в школу 

и когда я поднимался с земли 
и в голове понемногу рассветало 
и кто-то сказал 
— Серёга с пабедой! 
(я не сразу догнал это не ко мне 
что Лося зовут так же) — 
кто-то шепнул мне на ухо: 
на спине у тебя огромная дыра 
в моей кожанке 
то есть отцовской 
бляха бляха отцовской 

я шёл на урок и думал о том 
как тайное становится явным 
и я снова огребу 
в третий раз за два дня 

жесть 
в третий раз за два дня 

Оригиналы: 

приреченість 

якось ще в школі 
ми з Бурим взяли боксерські рукавички й лапи 
та пішли в парк Шевченка 

я леве вмовив його 
адже він не надто хотів напружуватися 

він тримав лапи 
а я гамселив з усієї дурі 

раптом із кущів 
немов якийсь ексгібіціоніст 
вийшов кремезний дядько бомжуватої зовнішності 
та й каже 

— колись я теж був боксером 
поки не зустрів свою майбутню дружину 
а потім народилась донька 
коротше ці баби зіпсували мені все життя 

підкурив приму й зник десь між акацій 

і після його слів я відчув 
як кожен удар стає слабшим 
неакцентованим і навіть кволим 
немов із хащ щойно вийшла сама зневіра 
з токсичною аурою перегару 

і тоді я зняв рукавиці 
а Бурий лапи 
й ми пішли поволеньки 

до дівчат 

* * * 

це якось жахливо дивно 
що ти можеш читати лише обмежений час 

років п’ятдесят, сімдесят, 
а може й тридцять 

наприклад грона гніву 
можеш і не встигнути прочитать 

чому саме грона гніву 
ти ж їх тільки-но купив у чорну п’ятницю 

чому наприклад не опівнічні діти 
які вже кілька років чекають своєї черги 

чому наприклад не музей невинності 
який ти так і не дочитав за два роки 
адже він такий нудний і довгий 
як турецька пісня про любов 

скільки книжок відмірено 
прокуй недочитаний чорний лебедю 

Мій дід квотербек 

Подивився кіно «Самородок» 
і витесав бейсбольну биту 
з гілки осики 
й ганяв нею мух. 

Потім переглянув «Крокодила Данді» 
й вистругав велетенського ножа 
з ліщини 
й рубав ним будяки. 

Потім подивився «Руді» 
й зробив м’яча для американського футболу 
з пробитого волейбольного 
й під розпеченим сонцем 
жбурляв його в копицю сіна… 

…поки сільські діти 
визбирували жуків на грядці. 

Баба казала, що я ледащо. 
А дід нічого не казав. 
Адже був у минулому житті квотербеком 
і, як Руді, грав за Університет Нотр-Дам. 
Я бачив це по його очах, 
коли він хитро мружився, 
підкурюючи після кухлика медовухи. 

вранці 30-го 

вранці 30-го листопада я прокинувся й одразу увімкнув телевізор 
побачив як гамселять людей і поїхав на Майдан 
але зустрів там лише чоловіка в козацькому вбранні 
якого бачив у нічному сюжеті 
він шкутильгав і плакав після побиття 
і мені захотілося йому щось подарувати 
але я нічого не мав 
окрім поетичної збірки Анни Малігон «Покинутим кораблям» 
недочитаної 
я віддав її чоловікові й він пішов кудись накульгуючи 
й вітер тріпав на ньому обірвані клаптики свитки 
мов вітрила 
покинутого 
ко 
ра 
бля 

любов не прищеплювалася 

ти будеш вчитися на автослюсаря 
сказала мати 
і принесла мені кілька автомобільних 
глянцевих журналів 
щоб прищепити любов до машин 
але любов усе не прищеплювалася 
і тоді мати домовилася з якимись дядьками 
щоб я приходив до них у гараж 
і дивився як вони ремонтують свою розвалюху 
і я навіть один раз пішов і подивився 
хвилин п’ятнадцять 
на довше мене не вистачило 
бо любов все не прищеплювалася 
і тоді я сказав матері 
мам серцю не накажеш 
силою не будеш милою 
не можна нелюба любити 
силуваним конем не поїдеш 
силою колодязь копати води не пити 
не поможуть і чари як хто кому не до пари 
ми не створені одне для одного мам 
я і машини 
машини і я 
і тоді мати відповіла 
добре 
будеш майстром із виробничого навчання 
а що 
подумав я 
звучить непогано 
тим більше я і так майже майстер 
перший розряд із боксу й коричневий пояс із карате 
але як же любов? 

любов все не прищеплювалася 
краще б купила мені playboy 


шкірянка 

— ну що чувак допиздівся? 
каже один старшокласник 
— там Лось хоче з тобою вийти 
за гаражі 

ганяли ми у футбол на стадіоні 
й раптом зчепилися 
поки втрутилися його дружбани 
я встиг підфарбувати йому праве око 
а потім вони мене втрьох віддухопелили 

але це не завадило мені мальовничо 
описувати 
що сталося з його лосячою мордою 
як я у стрибку з розвороту… 
як Брюс Лі у фільмі «Острів дракона» 
як Жан-Клод Ван Дам у фільмі «Вуличний боєць» 
як Тайсон у бою проти Холіфілда 
— це коли він вухо відкусив? 
— саме так за хвилину до того 

до Лося оповідки дійшли дуже швидко 
як мій кулак до його фізіономії 

після їдальні 
на великій перерві 
заходжу за гаражі 
а там народу вже 
як у Madison Square Garden 
і всі кричать і улюлюкають 
наче мавпи 

все почалося без церемоній і оголошень 
жодних тобі ladies and gentlemen 
Let’s get ready to rumble 
я навіть не встиг скинути батькову шкірянку 
що якраз стала мені в пору 
і яку я вперше нишком одягнув у школу 

і коли я вже підводився із землі 
й у голові по-троху розвиднювалося 
і чув як хтось казав 
— Сєрьога с пабєдай 
усвідомлюючи що це не до мене 
і що Лося звати так само 
хтось шепнув мені на вушко 
що на спині в мене величезна дірка 
у моїй шкірянці 
тобто батьковій 
бляха тобто батьковій 

ішов я собі на урок і думав про те 
як усе таємне стає явним 
і що знову вигребу 
втретє за два дні 

бляха 
втретє за два дні 


Ссылка на тексты: http://articulationproject.net/9281

Share on facebook
Share on twitter
Share on pinterest
Share on vk
Share on odnoklassniki
Share on telegram

Еще записи по теме